Коментарі

     
 
 
 
 
 
Оля (анонімно) 7 серпня 2009  Історія про псячого Миколку

Щодо «вуличних» слів. Якщо твір художній, то, даруйте, він не повинен розжовувати читачеві, які слова не можна вживати й чому. Це тема роздумів для самого читача.
Ще: Миколка що, має балакати правильно й літературно? Абсурд!
Решта ж Ваших фраз, як на мене, є просто констатацією фактів, і неприязнь, з якою Ви це робите, теж важко назвати вмотивованою. Ну, і що поганого в тому, що все передається крізь призму погляду саме Найди, а не людини? У тому, що на початку ми бачимо озлобленість героя, і суцільних «ворогів», а потім він іде назустріч світові, а світ — назустріч йому? У тому, що Найда означає предмети й людей поняттями, які пишуться з великої літери (до речі, він ще й сприймає все нюхом)? Що Найда певним чином теж хоче «приватизувати» хлопця (не випадково ж спершу вживається «Миколчин Найда», потім уже йде — «Найдин Миколка»)?..
А є ще ж у тексті й багато кумедного, лагідного, доброго (Анхвіса, Товстуха, Катька, Дівчинка, Терточка, навіть та сама Училка), є зв’язки з нашою непростою історією, є Кохання й Поезія…
Чи Ви ті сторінки пропускали?

 
 
Оля (анонімно) 7 серпня 2009  Історія про псячого Миколку

Спробую аргументувати, хоч тут на кожен абзац можна «відповідати» цілою статтею.
По-перше, на запитання, поставлені Вами на початку («Чи є історія про Миколку наближеною до реальності?», «Яка дітям користь з цієї історії?»), по суті, так і не дається відповіді. Мабуть, це тому, що книжка не є ні, за Вашими словами, «Ілюстративним посібником з життя знедолених дітей» (!), ні «документальною прозою». В кінці книжки чітко сказано, що це «літературно-художнє видання». Різниця є, чи не так? Але до цього ще повернемось. Зараз же — по порядку. Там же, на початку, Ви міркуєте, що справжнім «Миколка» мами все одно такої книжки не куплять. За такою логікою виходить, що дітям з неповноцінних родин узагалі книжок можна не адресувати? Зрештою, навіть якщо так (хоч є ще ж і школи чи інші шляхи, якими книжка може бути почутою і «Миколками»), то чи не більш важливою повість може стати для «благополучних» дітей, змусивши їх по-новому подивитися на тих, хто поруч?
Але навіть то, як на мене, дрібниці. Чи не головною у книжці є лінія виживання, становлення, переборювання труднощів, спілкування з собі подібними й братами нашими меншими тощо — словом, те, що проходить КОЖНА дитина.
Далі. Де в повісті хоч натяк на те, що пес може чи повинен замінити хлопцеві родину? Це те, чого якраз тотально йому не вистачає. Якщо ж десь є моменти, «підтягнуті» до казки (оте «визнання» серед однолітків, примирення з Дівчинкою), то вони виправдовують себе тим, що дають кожному надію на диво, на перемогу. Тим паче, що і однокласники, і Дівчинка «добріють» не просто так, не на порожньому місці: для цього і Найда, і сам Миколка «потрудились». Невже ліпше було б, щоб закінчилось усе, як це часто закінчилося б у житті: колонією для неповнолітніх? Невже у шкільних хрестоматіях з української літератури й без того бракує трагічного?

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
previosСторінки: 111234567891011next
← Ctrl         Ctrl →